Єжи Слоневський: QUO VADIS, ПОЛЬЩО?..
Шок поразки. Ейфорія перемоги. Грім небесний з політичного небосхилу. Розкол країни навпіл. Крах уряду Туска. Тріумф Качинського. Розвал правлячої коаліції. Темна постать нового президента. Сонцесяйний рятівник Польщі.
Куди прямуєш, Польщо?
Це – дуже скорочена спроба передати весь спектр емоцій, що охопили Польщу, Європу, світ після виборів Президента РП , що відбулися в неділю 1-го червня 2025 року.
В ході вільних демократичних виборів обрано 42-річного історика, директора Інституту національної пам’яті Кароля Навроцького, який набрав 10 мільйонів 606 тисяч 877 голосів.
За його суперника, кандидата правлячої коаліції КО, президента міста Варшави Рафала Тшасковського проголосували 10 мільйонів 237 тисяч 286 виборців.
З найменшою в історії польських виборів різницею в 370 тисяч голосів виграв Кароль Навроцький, ставленик опозиційної партії ПІС, підтриманий антиукраїнською праворадикальною партією Конфедерація. Він одержав мандат голови держави на наступні п’ять років й можливість суттєво впливати на політичний курс Польщі та прийняття найважливіших внутрішньо та зовнішньополітичних рішень шляхом ветування законів.
Характерно, що перемогу К.Навроцький здобув здебільшого серед менш освічених верств населення в селах та малих містах (64,08%), тоді як Р.Тшасковський переміг у великих містах (56,83%).
Поразка Рафала Тшасковського як проєвропейського кандидата лівоцентристських сил ліберальної демократії викликала шок у правлячій коаліції (КО), керованій прем’єр-міністром Дональдом Туском. Ця подія була сприйнята, як «червона картка» для самого Туска, якого ряд депутатів Сейму закликали негайно піти у відставку й замінити його на посаді прем’єра Радославом Сікорським, міністром закордонних справ, або Косіняк-Камишем - міністром оборони Польщі.
Ряд політиків з правлячої коаліції звинуватили Тшасковського та його штаб у слабкій виборчій кампанії, ледачості й бездарності, нагадуючи, що ще декілька місяців тому він мав відчутну перевагу у 10 пунктів над своїм правопопулістським суперником. «Програв Тшасковський, а не виграв Навроцький» - кажуть розгублені аналітики з ліберально-демократичного табору.
Сама виборча кампанія – найбрудніша, на думку багатьох спостерігачів – проходила, як свідчить заява Amnesti International Polska, «в атмосфері ненависті, яка поділила наше суспільство».
Недаремно спікер польського Сейму Шимон Головня у своєму привітанні переможцю побажав, аби він приніс Польщі «мир, не помсту» й допоміг «склеїти Польщу, яка луснула навпіл».
Результати виборів свідчать про глибокий і непримиренний розкол польського суспільства, оскільки обидва кандидати виступали з діаметрально протилежними програмами, Якщо Р.Тшасковський проповідував гасла тіснішої євроінтеграції, права жінок на аборти, забезпечення прав сексуальних меншин, реформу судівництва, то К.Навроцький виступав з правоконсервативних позицій заборони абортів, проти кліматичної та міграційної політики ЄС й програми «Зеленого порядку», зненавидженої польськими фермерами.
Загальний кошт щедрих популістських обіцянок Кароля Навроцького виборцям перевищує 50 млрд злотих на рік й не вкладається в рамки жодного бюджету. Кампанію цього кандидата супроводжували численні скандали, пов’язані з темним минулим й зв’язками Навроцького з бандитським і сутенерським середовищем Гданська, звідки походить цей колишній боксер. Аналітики відзначають подібність з кампанією Д.Трампа, якому скандали не тільки не завадили, але й сприяли успіху на виборах.
Європейські спостерігачі одноголосно визнали, що до влади в Польщі прийшов правий націоналіст, який загрожує паралізувати політичне життя країни. Італійські ЗМІ назвали Навроцького «трампістом», а іспанська El Mundo вважає, що його перемога завдала удару по проєвропейському уряду у Варшаві. Перемога Навроцького дає імпульс і надихає радикальних консерваторів в Європі. Недаремно його перемогу з таким ентузіазмом вітав Віктор Орбан.
На думку польської «Газета Виборча» коментатори з Великобританії, Німеччини і Франції бачуть над Польщею «чорні хмари» і вважають обрання Навроцького «першою перемогою МАГА в Європі».
Особливу увагу слід приділити взаєминам новообраного президента Кароля Навроцького з Україною.
Агенство АП зазначає, що перемога Навроцького може означати ЗМІНУ у відносинах Польщі з Україною і перехід на обмежену допомогу країні, яка відбиває агресію Росії. Риторика Навроцького часом нагадує поведінку Трампа. Агенство звертає увагу, що майбутній президент Польщі критикував президента Зеленського за те, що той замало цінує підтримку Польщею України.
Хоч і Росія оголосила Навроцького в розшук за участь у демонтажі пам’ятника бійцям Червоної Армії, вважається, що президент-елект набагато сильніше ненавидить Україну, граючи на подіях Волинської трагедії, проголошеної в Польщі «геноцидом» польського народу. Спостерігачі звернули увагу на те, що свій останній передвиборчий мітинг з близько 300 зустрічей Навроцький провів га тлі пам’ятника жертвам Волинської трагедії.
Іспанська газета АВС пише, що «згода уряду Туска і президента Дуди в справі допомоги Україні опинилася під знаком запитання після перемоги Навроцького». ЗМІ Данії та Швеції підкреслюють, що Навроцький – людина Трампа і матиме вплив на майбутнє України і Європи. Відомо, що майбутній президент виступає рішуче проти вступу України до НАТО і ЄС та проти відправлення польських військ на територію України, посилаючись на політику так званої сторичної пам’яті.
Таким чином Україна опинилася у важкій геостратегічній ситуації через небезпеку погіршення й так далеко не ідеальних відносин з Польщею. Українське керівництво, зокрема президент Зеленський, завдяки своїй хамській поведінці й некомпетентності розсварився з польськими лідерами, не розуміючи життєвого значення Польщі, як найближчої до України ментально, географічно та історично держави. В українському керівництві, на жаль, не знайшлося людини, яка б уболівала за стратегічний союз двох країн. Такою людиною в Польщі був президент Анджей Дуда, який сьогодні йде у відставку.
З другого боку - на що розраховує Польща, проводячи антинімецьку політику Я.Качинського й ведучи запеклу антиукраїнську риторику, спрямовану нерідко проти українських біженців, більшість яких тяжко працюють, збагачуючи ВВП Польщі? В результаті мільйони поляків відвернулися від українців, піддавшись на провокаційні гасла Конфедерації типу «Геть бандеризацію Польщі!». Біля 60% польських виборців проголосували за антиукраїнських політиків!
Ця антиукраїнська риторика відволікає увагу поляків від справжнього ворога – Росії Путіна та її мерзенного сателіта Лукашенки, які відверто погрожують Речі Посполитій збройним вторгненням, ведуть активну розвідувально-диверсійну діяльність.
Українська держава, суспільство мають зрозуміти ментальні особливості польської нації, зробити все , аби переконати нове керівництво держави в дружніх почуттях й міцних союзницьких відносинах, незалежних від тимчасової політичної кон’юнктури.
Президента РП Кароля Навроцького треба прийняти прагматично й доброзичливо, незалежно від жахливої характеристики, даної йому легендарним першим президентом незалежної Польщі Лехом Валенсою:
«Ці вибори показали всю правду про польське суспільство. У Польщі 1 червня 2025 року впала демократія. Не тому, що немає вільних виборів, І не тому,що половина суспільства дотримується правих і консервативних поглядів. Демократія грунтується на таких цінностях, як чесність, правда, порядність, повага.
Половина польського суспільства ж уперше в історії обрала собі президентом сутенера, альфонса, футбольного хулігана, шахрая, лихваря, брехуна і наркомана – з великим схваленням з боку католицької церкви, яка нібито проповідує євангельські цінності. Це не мій президент – і ніколи ним не буде. І це вже не моя церква», - заявив Валенса.
Гіркі слова, але «маємо що маємо». Іншого президента братньої нам Польщі ближчим часом не буде.
Однак залишається тривожне питання: Quo Vadis, Polska? -- Куди прямуєш, Польщо?
Єжи Слоневський, старший аналітик НМФ
